У статті розглядаються сучасні тенденції у вирішенні судових спорів між батьками.

Авторка:

Журавльова М. О., старший судовий експерт Відділу почеркознавчих дослщжень Лабораторіі кримiналiстичних видiв дослiджень Одеського науково-дослідного iнституту судових експертиз Мінестерства юстиції України.

Анотація. У статті розглядаються сучасні тенденції у вирішенні судових спорів між батьками про визначення місця проживання дитини, і зокрема, психологічні аспекти вирішення батьківських спорів про місце проживання дитини. Доводиться точка зору на те, що принцип збереження сімейної системи повинен бути визначальним під час розгляду таких справ, і його необхідно ставити вище за умови не розлучення з матір’ю. Обгрунтовується необхідність обов’язкового призначення судово-психологічної експертизи під час встановлення судом місця проживання дитини.

Ключовi слова: судові спори про встановлення місця проживання дитини, судово-психологічна експертиза, принцип збереження сімейної системи.

Популярність психологічної експертизи в цивільних справах щодо визначення місця проживання дитини з одним із батьків після розлучення неухильно зростає. При цьому залишається чимало випадків, коли суд не вважає за потрібне залучати експерта-психолога і приймає рішення про те, з ким із батьків буде краще дитина, грунтуючись виключно на матеріалах справи, законодавчій базі та практиці вирішення таких суперечок.

14.12.2016 року по справі №6-2445цс16 Верховний Суд висловив правову позицію, за якою місце проживання дітей з батьком може бути визначено тільки за наявності так званих «виняткових» обставин, оскільки відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини проголошено, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір’ю [1, 2]. Ряд авторів відразу висловили свою незгоду та вказали на помилковість цього правового висновку [3, 4]. Зокрема, вони вказали, що Декларація прав дитини фактично не є частиною законодавства України і має рекомендаційний характер. Конвенція «Про права дитини», навпаки, має статус міжнародного договору і є частиною національного законодавства нашої держави. Відповідно до Конвенції при вирішенні питань про місце проживання дітей з одним із батьків визначальну роль повинні грати «найкращі інтереси дитини» [5]. Виходячи з цього, позицію Верховного Суду України автори вважали відверто страною: фактично надається перевага рекомендаційним положенням Декларації над вказівками Конвенції та національного законодавства [3]. На їхню думку, своїм рішенням від 14.12.2016 року ВСУ встановив прецедент, який може привести до дискримінації батьків-чоловіків [4].

Менш тим через рішення (17.08.2017) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ направляє головам апеляційних судів шформаційний лист про необхідність звернути увагу на позицію Світового суду з прав людини (далі ССПЛ) у справах щодо визначення місця проживання дитини [6]. Підставою є рішення ССПЛ від 01.07.2017 у справі «М. С. проти України», в якому ССПЛ констатував порушення Україною права батька-заявника, гарантованого ст. 8 Конвенції, у зв’язку з рішеннями національних судів про визначення місця проживання малолітньої дочки заявника.

У зазначеному листі позначена наступна позиція ССПЛ: при визначенні місця проживання дитини основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає її інтересам. Вирішення даного питання включає два аспекти:

  1. інтересам дитини найкращим чином відповідає збереження її зв’язку з матір’ю, крім випадків, коли сім’я є особливо непридатною або не благополучною;
  2. в найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному і стійкому середовищі, яке не є неблагонадійним.

ВССУ зазначив, що при вирішенні таких категорій справ, судам слід керуватися ст. 51 Конституції України, яка гарантує кожному з подружжя рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї, а також ч. 6 ст. 7 Сімейного кодексу України, яка визначає рівність прав і обов’язків жінок і чоловіків у сімейних відносинах, шлюбі та сім’ї. У своєму шформаційному листі ВССУ підтримав позицію ССПЛ, яка проголошує наявність рівних прав батьків в суперечках про опіку над дітьми, і неприйняття будь-яких презумпцій, заснованих на ознаках статі.

У зв’язку з цим хотілося б розглянути деякі психологічні аспекти визначення місця проживання дитини, зокрема, при проведенні судово-психологічної експертизи.

На наш погляд, принцип № 6 Декларації, де вказано, що «малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір’ю», розглядався деякими судами (як виявилося і ВСУ) перекручено.

Малолітня дитина, дійсно, в переважній більшості випадків, повинна залишатися з матір’ю, точніше сказати повинна продовжувати залишатися з матір’ю. Однак у випадках, коли з яких-небудь причин мати сама залишає свою дитину, а через кілька років (коли її життя налагоджується, з’являється житло і нова сім’я), вона потребує опіки над дитиною, принцип «залишення з матір’ю» вже не може застосовуватися.

Приклад з практики. Мати звернулася до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, відвідання і передачі її матері, стягнення аліментів. На момент проведення експертизи дитина (4,5 років) проживала з батьком окремо від матері більше 3 років.”

Обставини справи за словами матері: «Жили в нормальних відносинах до того, поки дитині не виповнилося 2,5 роки, потім у нас періодично були скандали, оскільки до нас кожен день почала приходити його мати і влаштовувати свої порядки. У підсумку, коли Каті було три роки, я вже хотіла неодноразово йти, але він завжди мене лякав, що забере дитину і до мене не відпустить, і я боялася. Незабаром я набралася сміливості і пішла сама (з дитиною він би мене не випустив навіть з квартири). Як він і говорив, він зробив все, щоб і на цей час я дитини бачити не могла. Навіщо йому Катруся, не зрозуміло, оскільки вона більшу частину часу проводить з його матір’ю. Загалом, це були неадекватні люди».

Обставини справи за словами батька: «Зустрічалися десь пару місяців. Почали жити, я не наполягав на цьому, 3 роки прожили. Вона хотіла дитину, я теж був не проти. Ну, не вийшло. Людит цій сім’ї не потрібна була. Подруги, п’янки, гулянки, ніколи нічого не прибрано, їжі не приготовлено. Загалом, життя немає. Перший раз я її вигнав, а останній раз вона сама пішла. Другий раз ми посварилися через це ось… купа посуду не витерта!. Я пішов на роботу, прийшов, а її в будинку немає – це вона вдруге пішла. Третій раз я сказав, що або живемо нормально, або йди. Вона пішла.. Я так зрозумів, що останній рік нашого життя у неї вже була певна людина, з якою вона зустрічалася».

Після того, як мати самостійно виходить з сімейної системи, дитина в неї залишається і будує свої відносини з батьком, бабусею та дідусем та іншими родичами. Дитина обростає новими зв’язками, і якщо її новостворена система без матері “нормальна” (без фізичної і психологічної агресії, без алкогольної та інших залежностей, яка для неї комфортна і безпечна), то, на нашу думку,

дитина повинна продовжувати залишатися у своїй системі поруч з батьком. Усунення її з щеї системи і передача матері, де відносини ще не збудовані, де доведеться звикати до нових обставин, буде суттєвим стресовим фактором для дитини. Спілкуватися з мамою дитина, зазвичай, хоче, і повинна це робити, але мати, в свою чергу, не повинна бути стресогенним фактором для дитини, а в зазначених обставинах вона ним і стає: новий будинок, нові люди, нові правила, нова система виховання.

На наш погляд, принцип збереження системи повинен бути визначальним при вирішенні питання місця проживання дитини, і цей принцип необхідно ставити вище умови не розлучення з матір’ю, і саме цей принцип може бути шляхом визначення найкращих інтересів дитини. Дитина обов’язково повинна спілкуватися з батьками, якщо вони проживають окремо, оскільки Конвенція прав дитини декларує: “Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини та прямий контакт з обома батьками”, а в пункті 6 Декларації, в першу чергу, зазначено, що “дитина повинна, коли це можливо, зростати під опікою та відповідальністю своїх батьків”. Безперечно, необхідно прагнути до двосторонньої участі батьків у житті дитини, але при цьому дуже важливо розділяти поняття “розлучення” і “окремого проживання”, поняття “мати” і “батько”. Застосування судами правила “у разі розлучення – спільне проживання дитини з матір’ю” як аксіоматичного, з психологічного погляду, є неприпустимим.

Проживаючи окремо з дитиною, мати може в повній мірі брати участь у її вихованні. Взагалі факт, що між батьком і матір’ю, зазвичай, дитина обирає матусю, але бувають батьки, яким краще вдається вибудовувати відносини з дитиною, які є надійнішими, спокійнішими, веселішими та ближчими матері.

Випадок з практики. Мати, яка бажає виключити батька з виховання дочки, під час проходження судово-психологічної експертизи обурено повідомила: «Це жах, коли вона з ним, у його батьків, вона цілими днями лазить по кущах, десь бігає, невідомо де, а ми з нею – і на англійську мову, і в театр, і на танці». На момент дослідження дочці було 6 років. Провідна діяльність в період дошкільного віку – гра, за допомогою якої дитина розвивається, і якщо вона не дограє в дошкільному дитинстві, то буде догравати на уроках у школі, що в свою чергу позначиться на успішності навчання. При цьому хаотичне, з точки зору дорослого, дослідження оточуючого світу – це задоволення інстинкту пізнання, проява якого в шкільному віці ляже в основу допитливості і забезпечить успішне навчання. Лазити по кущах у пошуку комашок або монстрів – це краще розвиваюче заняття для дитини. Про це не знала мати, але, на щастя, поруч був тато, який міг дозволити досліджувати світ, мандрувати по кущах далеко від материнського тотального контролю. Припускаю, що суддя, якому необхідно було в цьому випадку вирішити, з ким залишити дитину, також нічого не знав про провідну діяльність в 6 років, а мама справляла дуже приємне враження, була схожа на відмінну і дуже переконливу.

Саме через складність і неповторність кожної окремо взятої сімейної системи і унікальність існуючих в ній батьківсько-дитячих відносин, суду

вкрай важко зробити об’єктивний висновок про те, який з батьків буде краще, ближче, безпечніше і комфортніше для сталого проживання з дитиною.

І безсумнівним є те, що саме “особливі обставини”, на яких наполягає ВСУ, встановлюють експерт за результатами психологічної експертизи. Наприклад, більшу психологічну компетентність, зрілість, дружелюбність, надійність, відповідальність, стресостійкість, моральність одного з батьків; велику близькість з дитиною, взаємну прихильність; більший психологічний комфорт і відчуття безпеки поруч з батьком та інші виняткові психологічні обставини.

З огляду на вищевикладене, можна зробити висновок про те, що поза вищеописаними рекомендаціями ВССУ, застосуванням судами принципу “не розлучення з матір’ю” без іншого обгрунтування своїх рішень, без врахування висновків психологів, залучених до процесу, буде свідчити про відсутність бажаного прогресу у впровадженні європейських стандартів під час вирішення сімейних спорів.

 

Список використаних джерел:

  • 1. Верховний суд України: офіціний веб-сайт [Електроииий ресурс]. – Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/dients/vsu/vsu.nsf/(documents)/A08220B 81670EB00C22580920039865C. 

  • 2. Декларащя прав дитини вiд 20.11.1959 / ООН [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_384. 

  • 3. Стусова Ю. Предоставление высшими судами необоснованных преимуществ матери при решении споров об определении места жительства детей // Юрлига [Електронний ресурс]. – Режим доступу: – http://jurliga.ligazakon.ua/blogs_artide/552.htm. 

  • 4. Верховна неповага або про деяю питання швелювання Верховним Судом Украши питання рiвностi батьюв у правах // Юридична газета online. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://yur-gazeta.com/publications/practice/simeyne-pravo/verhovna-nepovaga.html. 

  • 5. Конвенція про права дитини від 20.11.1989 / ООН [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_021. 

  • 6. Вищий спецiалiзований суд Украши з розгляду цивільних i кримінальних справ. інформаційний лист від 17.08.2017 р. № 9-1580/0/4-17 // Ліга: закон [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/VRR00231.html.